Історія села Сологубівка
За старовинною трактовкою село Сологубівка засноване у ХVІ столітті (1540 - 1560 рр). територія перших поселенців була на Пікалці, на берегах до с.Новоживотів і на Ваканець, пізніше було поселення на Абісінії.
Історичні дані про село доказують, що село за територіальним і адміністративним поділом належало до Київської губернії Липовецького повіту Медівської волості. Ще в 1932 році відносилося до Уманської губернії.
У 1860 році, у центрі села була побудована перша церква. Першим священником був Пантелеймон. Після нього правило ще сім священників. Церкву було відкрито на свято Варвари - великомучениці, 17 грудня. З того часу і до цих пір у Сологубівці храмовий празник саме на Варвари; 17 грудня. Біля церкви була збудована церковно-приходська школа.
Цікавим історичним фактом є саморобна карта, яка збереглася з часів 1958 -1962рр. З карти видно, що на території села проживало три поміщики. На заході землі і угіддя поміщиці Ярошинської. Поміщиця була добра, кріпаків своїх поважала, давала оплату відрядну. Неділя була для відпочинку. На сьогодні на тому місці залишилися підчурки від будівель, столітні дуби та керамічна труба під землею, по якій подавалася вода до помешкань з берега. В березі була викопана велика криниця, називали її – «бадя»
На південь територію Сологубівки заселив поміщик Крашенінніков (1860 - 1880). Його землі входили зі сторони с.Лопатинка та Оратова. Порівняно з іншими поміщиками, він мав менше орної землі, але господарював. Кріпаки в нього працювали в лісі, розводив садки.
У центрі села знаходились землі поміщиці Здраєвської (1876- 1880 рр), які розташовувались на схід до Новоживотова та Попівки (Камяногірки). Тут, у центрі, в неї були помешкання для кріпаків, а на окраїні поміщиця мала покої. У цьому маєтку була збудована пекарня, стайня для коней, склади і підвали. Під своїм володінням поміщиця мала 680 десятин землі, садки, ліси.
На південний схід, біля Животівських полів, було красиве помешкання поміщика Мазуркевича з його розкішним маєтком, обсаджене яблунями, шовковицею, диким виноградом.
1900 - 1910рр. Поміщики гуртували людей біля своїх земель. У цих роках у селі Сологубівка почали зявлятись мало заможні господарі: Стельмащук Палестра, Стельмащук Стратін, Марковський Івась, Липа Василь, Янчук Йосип, Савчук Іван, Вільцанюк Микита, Поливяний Федір, Вільцанюк Йосип. В Росії назрівала революція. Заможників в селі було 16 сімей. Вони збиралися вечорами, обговорювали, планували як краще добитися свободи, мати свою землю.
Післяреволюційні часи
1917 рік. Слава про свободу і повалення царизму облетіла і територію Сологубівки. Збунтувалися куркулі і почали грабувати поміщиків. Особливо постраждало помешкання пані Здраєвської, тому що було у центрі села. Пані змушена була тікати до Києва. Люди стали вільними, землі стали заростати бурянами. Почалися розтягування панської землі. Сильніші, заможники, взяли більше, мали чим обробляти землю, засівали, мали врожай. Для простих невільників складне життя продовжувало бурлити голодом, холодом і важкою працею.
1929 - 1930рр. Створення колективного господарювання.
Першим головою колгоспу був Сющук Дмитро. Працював сумлінно. Організував трудоденну оплату праці. Після двох років дав оплату і хлібом. Поступово завів худобу: корови, бики, коні. Старанністю трудолюбивих колгоспників почали будувати будівлі з глини. В 1930 році появився у колгоспі трактор «Універсал». Життя в селі поступово розвивалося.
1932 - 1933 рр. Голодомор.
В селі на той час проживало 1760 громадян. За період голодомору померло 720 осіб, які захоронені у двох великих ямах на місцевому цвинтарі.
В 1932 році у молодій державі проходили зміни. Саме весною 1932 року утворилася Вінницька обл. з 25 районами. Село Сологубівка та ще кілька сіл відійшли від Київської області до Вінницької та було створено Оратівський район.
1934 - 1939 рр. Село поступово відроджувалось. Головами колгоспу були Комаровський Григорій, Вільцанюк Остап, Осадчий Петро, Венгер Кузьма.
Сологубівка під час ВВВ
Не встигли відійти від голоду, як загули німецькі літаки і почали громити нашу Україну. У Сологубівку німці зайшли 26 - 28 червня 1943 року. До людей кричали по-своєму: Яйка,Мліка. Через село проходили тихо, та коли поверталися дуже знущалися над селянами. У селі діяла підпільна організація під керівництвом Вільцанюка Микити Йосиповича. Членами підпільної організації були: Стельмащук Ніна Михайлівна, Стельмащук Михайло, Вільцанюк Матвій, Гром Ладька.
На початку війни у селі було багато молоді 1924 - 1927 років народження. Майже дві сотні було відправлено на примусові роботи до Німеччини. Багатьох гнали у концтабори на жорстокі випробування та знущання.
За час війни поля були спустошені, будинки повалені, розбиті, а люди залишилися старі та непрацездатні. Колгосп жеврів. Очолював Кравчук Іван. По можливості обсівали і вручну збирали, підтримало господарство.
В 1944 році 3 січня село Сологубівку було звільнено від німецько-фашистських загарбників 55 стрілковою дивізією. У боях, які проходили за наше визволенння, загинуло 119 чоловіків невідомих. Військових, які мали різні ступені поранення, доглядали молоді дівчата, знаючі у медсправі. Військовий шпиталь був розташований у приміщенні школи. А так званими медсестрами були Юрченко Ганна, Юрченко Антоніна, Савчук Ганна, Слободянюк А.
1944 рік рік воєнного перелому. Радянська армія повертала німця назад, але війна не закінчувалась. Для фронту потрібні були живі сили. На фронт стали забирати молодих юнаків 1926 -1928 р.н.
9 Травня. Довгоочікуваний День Перемоги.
Країна в розрусі. Колгоспи потрібно відновлювати, піднімати сільське господарство. З 1945 - 1949 рр колгоспом керував Тарадайко Петро. Голова сільської ради Маркитан Петро Никифорович. Вернулися з фронту ті, хто дочекався цього дня залишився живим. Повернулися з Німеччини дівчата та жінки. І з новими силами взялися до роботи. Але непроханим гостем прийшов голод 1947 року. Та люди не здавалися, продовжували далі жити працювали, вирощували врожаї.
Повоєнні часи
1949 - 1958 рр. Голова колгоспу - Зайко Микола. Відновив деякі функції для селян. Був введений податок на землю, люди здавали в державу м ясо, молоко, яйця. Працював дитячий садок. Учні відвідували семирічну школу. Класи були переповнені навчалося у кожному по 39 - 42 учні. В селі діяла партійна організація під керівництвом Маркитана Федора. Зайко започаткував цегельний міні-завод.
1958рік. Розпочато будівництво глинобитної восьмирічної школи. Директор школи Ромащенко Іван.
1965 рік 20-річчя Пероемоги. Пройшло перезахоронення військових, які були поховані у дворах деяких селян. Загиблих перевезли і пере- захоронили у братській могилі в центрі села. Спорудили на могилі пам ятник невідомий солдат з букетом квітів та автоматом, опущеним вниз. На постаменті пам ятна дошка.
1960 - 1966 рр. Голова колгоспу Ярмолюк Ілля Афонович. Голова сільської ради Милятинський Микита. Село продовжувало відбудовуватися. У колгосп було закуплено нову техніку, висівалися нововведені сорти пшениці, буряків. Колгоспники досягають високих врожаїв, що допомогло закласти великі кошти у фонд господарства. Будується магазин. На своєму рахунку колгосп мав 1 000 000 крб. Відрядно оплачувалася праця колгоспників. Колгоспники почали масове будівництво цегляних будинків.
1966 - 1968 рр. колгосп очолює Шеравера М.О. За його керівництва колгосп мав розтрати. У цих роках було посаджено молодий садок, сосновий ліс. Проведено кабельне радіо у будинки. Вперше було укладено договір з Карелією для заготівлі будівельного матеріалу.
У 1967 році, на честь 50-річчя Жовтня, у центрі села засаджено скверик.
1969 - 1977рр. голова колгоспу Кривоніс Павло Володимирович. Голова сільської ради Янчук Микола Філімонович. Кривоніс П.В. відновив господарство. У 1970 році збудовано нове приміщення контори колгоспу. На території села почали будувати нові магазини сільмаг, продмаг, господарчі товари. Саме Кривоніс П.В. розпочав будівництво шляху з твердим покриттям, розвів велику птахоферму: кури, качки. Було багато овець. Відновив пасіку. Впровадив у господарстві пилораму.Побудував цегельний завод .
До 1970 року тракторний стан знаходився у лісі, а згодом був переведений на територію колгоспу.
1977 - 1980 рр керував господарством Пінчук Микола.
1979 рік. Афганська війна. Учасниками бойових дій в Афганістані були і наші односельці, які проходили там військову строкову службу. Це Снідевич Анатолій Миколайович та Вітковський Олександр Анатолійович.
1980 - 1984 рр. голова колгоспу Іванов Микола Миколайович. В історії села відбулося воззєднання земель. Два колгоспи Лопатинка і Сологубівка возз єдналися в один з центром у Сологубівці під назвою 1 Травня Парторг Баньківський Іван. Через 4 роки колгосп роз єднали, частину сологубівських земель віддали до Лопатинки.
1983 рік. Розформували і розібрали Новий радгосп (на полях від Вербівки). Скот вивезли.
1984 - 1989 рр. голова колгоспу Буцмак Анатолій Федорович. Будує 4-рядні корівники, відроджує поголів я ВРХ. Запровадив робочий підряд. Будується будинок на тракторному стані, працює кухня, викопали криницю.
1985 рік. На честь 40-річчя Перемоги перебудова і реконструкція в центрі села колишній пам;ятник Невідомому солдатові зняли і поставили пам ятний комплекс жінці-матері захистниці.
1986 рік. Тягнеться газова труба через поля Сологубівки Уренгой-Помари-Ужгород. Розпочинається будівництво храму науки школи.
1987 рік. Між будівлями ферми укладається дорога з твердим покриттям. Починається будівництво дитячого садка « Веселка» (у три суцільно з єднаних корпуси).
1988 рік. Голова колгоспу Баньківський Іван Пилипович. Голова сільської ради Вільцанюк Іван Назарович. Маючи на рахунку господарства кошти, збудували сушарню, закупили панелі і заклали великі силосні та жомові ями, 4-рядні корівники зробили автоматизованими машинне доїння корів, автоматизована роздача кормів. Закуплено молочний міні-блок, б ють масло.
1988 рік. 1 вересня урочисто відкрито нове двоповерхове приміщення неповної середньої школи. Директор школи Руденко Людмила Яківна. У школі 102 учні.
Новітня історія
1990 рік. Під керівництвом Руденко Л.Я. неповну середню школу реорганізовано у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
1992 - 1993 рр. Будівництво типового приміщення Будинку культури.
2002 - 2005рр. Голова колгоспу - той же Буцмак А.Ф.
2006 рік. Сільський голова Гром Л.В.
2006 рік. Звільнення Буцмака А.Ф. і С/г ТОВ 1 Травня оголошено банкрутом.
2007 2008 рр. Газифікація села.
2007 рік. Створюється фермерське сільськогосподарське господарство під керівництвом Салія А.В. Йде розпаювання майна.
2009 рік. Проводиться частковий ремонт доріг села та доріг за його межами.
2012 рік. Директор школи Черчик Любов Іванівна. У школі 36 учнів. Школа і громада села борються за виживання.
2014 рік. Під керівництвом Черчик Л.І., за згодою громади, загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів з наповнюваністю 30 учнів реорганізовано у ЗОШ І-ІІ ступенів.
2012 -2014 рік. За сприяння благодійності Салія А.В. у центрі села будується нове приміщення церкви.
2014 рік 17 грудня. У с.Сологубівка офіційно відкрито церкву Іоанна Богослова.
2014-2015 рік мобілізація в зв’язку з подіями на сході України АТО.
2015 рік Сільський голова Вітковський Ф.А.
